Анбрех маай ха-а-ат

Анбрех маай ха-а-ат Сей ю лав мі еге-е-ейн... Я бачив дивний сон, немов переді мною безмірна й пуста, і дика площина утворилася на місці новин про нові сідниці та губенята-варенята, ви-в-офісі-а-я-на-морі – ви-в-тюрмі-а-я-на-волі… Спочатку окремі людські істоти, а потім усе більше їх по-новому усвідомили, яка ж величезна сила дізнаватись про все, що завгодно, та повідомляти іншим про що завгодно, дана їм. Та почали нею користуватись від слова користь, а не так, як зараз. І от людина, яка ще вчора, здається, приймала виклик облитися крижаною водою, як.. Як.. Як хтознашо... І от вже вона засвітилася спочатку трохи-трохи, потім більше, й передала полум’я щирості та любові далі. Й ось замайоріло, й ось він новий ранок нового дня, й уже все більше людей приймають #unbreh виклик та випробовують себе на міцність реально крутим викликом – не брехати... Бат зіс воз джаст е дрі-ім… джаст е дрім.. А тепер трохи серйозніший епіграф: «Вільний той, хто може не брехати», – А. Камю. Я вважаю, це дуже влучно та глибоко. Гадаю, всім, хто плекає надію потрапити до раю на підставі власного нерабства, варто перевірити себе на відповідність. Ясно, що коли не батькам, то дітям. Як не підлеглим, то керівникам. Як не коханій, то податковому інспекторові. Всі брешуть. Ну, майже всі. А потім такі – ой йой, що ж за лишенько таке, й гетьманів у нас три на двох, і зрадобольство, й (уявіть!!!!) довіри в суспільстві – йок! А тоді, значить, начитавсь новин, засплінився виходити на двір та «Микола Петровичу, я шось сьогодні той – кхе-кхе, прихворів, здається (ой, як чарівно – майже не брехня, здається), то краще не буду чхати на колег». А Микола Петрович такий: «Так, звісно, це добре, що тобі більше не начхати на колег, тобто одужуй швидше». Ну тепер трохи ускладнимо відносно єралашного рівня. Але так, не дуже, не лякайтеся. Кажуть, що «слово вимовлене вже є брехня». Я це інтерпретую так, що будь-яка мова має спиратись на певний рівень узагальнення, щоб бути зрозумілою (очевидно) й це вносить багато шуму та перешкод елементарно через різницю в складі наших персональних словників – один і той самий термін різні люди можуть розуміти з різним рівнем співпадіння, десь менше, десь більше, але відмінності будуть майже завжди, якщо йдеться про більш абстрактні поняття, ніж «мама» й «тато». Хоча й тут абсолютна ідентичність розуміння буде тільки між братами й сестрами з обома спільними батьками, за умови, що ми відкинемо рівень деталізації в ідентифікації образів батьків, наприклад, через динаміку їх (батьків) розвитку в часі, бо, якщо не йдеться про близнюків, то різні діти були народжені батьками трохи раніше, або пізніше, й описи батьків, дуже вірогідно, будуть різними в різні проміжки часу. Але якщо так деталізувати, то, звісно, спілкування стане занадто «бюрократичним» і люди не зможуть собі такого дозволити – це ж не те, що утримувати стоп’ятсот мільйонів держчиновників, правда? Тобто, навіть якщо людина з усією щирістю намагається максимально точно висловлюватися, все одно не буде стовідсоткового резонансу з іншим. Навіть якщо хтось вам симпатизує й готовий «авансом» погоджуватись із вами – це не означає, що він зрозумів саме те, що ви хотіли донести. Як немає й жодної гарантії, що ви сказали дійсно те, що хотіли б, якби не звично замилені та розмиті формули та терміни, надмірна метафоричність, втома, специфіка освітнього рівня, вплив дієти та способу життя на гормональний фон, казочки, читані в дитинстві, та неперетравлені власним розумом цінності.. Я думаю, можна ще багато факторів перерахувати, але ви зрозуміли ідею... Ну на якомусь рівні. Цей рівень я пропоную назвати «нульовим рівнем» нереальності реальності. Коли ми чесно намагаємося створити текст (текст у широкому розумінні – будь-який контент, що використовує знаки), ми вже маємо бути готові до необхідності пояснювати, уточнювати, долати спротив, уже тільки через недосконалість механізму людської мови. А що вже казати, коли людина породжує текст, який явним чином включає елементи вигаданої реальності, тобто не вимушеного інформаційного шуму, а саме брехні? Ми значно підвищуємо рівень «нереальності реальності». Таким чином усім, хто стикається з новими утвореннями – як малими брехитектурними формами, так і«стройкамі вєка» – стає все важче елементарно зрозуміти, що до чого, й тоді наступає «я хочу сукню, а не вирішувати», чи, взагалі, «ой всьо», і тоді люди постять борщ, а потім дупу, а потім – страшніше... Починають дивитися телевізор... Або ще гірше – телебачення в інтернеті... Ну а там уже ясно – погана компанія, почав грати в орлянку, та не за горами й голос за гречку... Брехня буває різного масштабу. «Професійна» брехня – наприклад, політична, релігійна чи маркетингова пропаганда (тут я відокремлюю саме пропаганду від текстів пізнавального пошуку), реклама створюють цілі альтернативні «світи» для великих мас людей. Побутова брехня працює в якості фігового листа, щоб прикривати соромні місця в образі людини. Так от навіщо збільшувати рівень хаосу в світі? Це ж, практично, як смітити. Ну очевидно, ж, що негарно свинячити. А брехня дуже схожа... Насправді, те, що, здається таким звичним (– Як тобі моя нова зачіска? – Чудово (насправді ні)), не є єдиним варіантом, і, тим паче, не є найкращим варіантом дії. Чому? Ну по-перше (підкинемо політичних дров), навіщо нам ставати, як наш ворог? Москва зараз генерує такі об’єми альтернативних всесвітів, що хай вона сама там і блукає, я вважаю. А по-друге, розумні люди кажуть, що нам би непогано було трохи серендіпіті (serendipity) – це щоб наставали не тільки негативні ризики, але й позитивні. Так от, моя гіпотеза, яка, поки що, підтверждується спостереженнями невеличкої групи ентузіастів, полягає в тому, що ця, така, ніби, очевидна й проста, й знайома всім із дитинства річ, як чеснота щирості, здатна розчиняти «морок» та підвищувати шанси на успіх у тому, чого прагнеш. І це може бути до смішного (в гарному сенсі) ефективно. Звільнення від необхідності запам’ятовувати мапи нашвидкоруч вигаданих світів укупі з направленим зусиллям на звільнення свого світогляду від непервірених, невалідних та зайвих даних може звільнити гігантські сили, здатні на суттєві зміни, навіть на рівні країни, не кажучи вже про окремі родини та особи. Для тих, хто таки ризикне спробувати себе у #unbreh челленджі, зауважу, що задля уникнення стандартного фіаско «нового життя» накшталт «я вирішив робити, принаймні, одну добру справу щодня й спробував піднести сумки бабці на вулиці, а вона вирішила, що я грабіжнік (глухувата) та проломила мені голову тростиною», варто пам’ятати та дотримуватись на практиці наступного: ✅Не брехати не означає обов’язку відповідати на всі запитання (no comments – чудова відповідь, я вважаю). ✅Не брехати не означає різати правду-матку (теж, сподіваюсь, додаткових пояснень не потрібно). ✅Не брехати не означає відмову від емпатії інших. ✅Не брехати не означає обов’язку епатувати та порушувати етикет. ✅Не брехати не означає відмову від жартів та гумору – якщо ваш жарт вдалий, то його зрозуміли, а, виходить, зрозуміли, що ви мали на меті розважити, а не обдурити. Тобто не брехати – не означає ставати занудою. Ну і як підсумок – це досить складний виклик. Але цілком реальний для тих, хто час від часу знаходить сили вивчати щось нове, заробляти собі на життя та взагалі існувати в цьому світі. Якщо не помножувати брехні в світі, то й вивчати, й існувати стане краще. То щастя усім! Автор: Артем Марков 🙌🙌🙌 #unbreh #говориправду #не_бреши_собі_та_людям #спробуйUnbreh